Данилевич Микола Казимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Казимирович Данилевич
Народження12 квітня 1885(1885-04-12)
Ковно, Литва Литва
Смерть† після 1931
Країна УНР
Приналежність Армія УНР
Звання Капітан (17.4.1915)
 Підполковник
Командуванняпомічник начальника закордонного відділу Генерального штабу УНР
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-радянська війна

Микола Казимирович Данилевич (12 квітня 1885, м. Ковно (нині Каунас, Литва) — † після 1931) — підполковник Армії УНР. Батько українського драматурга Всеволода Данилевича.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 квітня 1885 у м. Ковно.

На службі РІА

[ред. | ред. код]

Закінчив Оренбурзький Неплюєвський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище (1906), в чині підпоручика відправлений до 32-ї артилерійської бригади (Рівне). У 1907 році перевівся до 5-ї артилерійської бригади (Житомир). У 191 році склав іспит на вступ до Імператорської Миколаївської військової академії. Від 18 липня 1914 року — обер-офіцер 58-ї артилерійської бригади. З 17 квітня 1915 року — капітан. 7 серпня 1915 році у складі бригади Новогеоргіївської фортеці потрапив до німецького полону.

На службі УНР

[ред. | ред. код]

У листопаді 1918 році повернувся з полону в Україну. З січня 1919 року — старшина для доручень управління начальника артилерії 1-го Волинського корпусу Дієвої армії УНР. З 7 лютого 1919 року — старшина для зв'язку закордонного відділу Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР.

З 2 жовтня 1919 року — старшина для доручень 8-ї Запорізької гарматної бригади Дієвої армії УНР. З 18 березня 1920 року — помічник начальника закордонного відділу Генерального штабу УНР.

У 1921 році працював на будівництві Індоєвропейського телеграфу. У березні 1923 року повернувся в Україну. З 1923 року працював рахівником у с. Кодри, Макарівського району.

Заарештований 20 лютого 1931 року за обвинуваченням у роботі на користь розвідки УНР, ні в чому не зізнався. 7 липня 1931 року був засуджений до 5 років заслання на Півночі.

Подальша доля невідома.

Джерела

[ред. | ред. код]